Історія. 10 хвилин до депортації.
Додано: Пон, 16 серпня 2010, 15:44
Мораль історії : ніколи не відкладуйте все на останній день.
Історія : Все почалося з того що місяць тому я отримав візу до Європи. Зібрав манатки і поїхав відпочивати.
Один з моментів мого відпочинку можна подивитись тут : viewtopic.php?f=31&t=18552 . Було класно, але це не стосується теми.
Одже дали мені візу на 30 днів яка закінчувалась 14 числа цього місяця. 10-го числа я з батьками зібрався в Словакію на 3 дня. 12-го числа я повернувся в Кладно (містечко коло Праги). Запланували виїзд на Неньку Україну на 13 пятниця. 12 баті позвонили і сказали вийти на 3 години на роботу, відвіз я його на роботу і по дорозі коли входив в лівий поворот щось підскрипувало, хоча батя сказав шо в мене галюни і нічого не скрипить. Коли вернулись додому мамка засадила кіпіш що ми в пятницю 13 нікуда не поїдем і крапка. Ладно сказали ми з батьком і лягли спати. 14 числа в 01:00 ми встали зібрали манатки сіли в машину і похіла на схід в сторону Польщі. Проїхавши 100 км від праги скрип все підсилювався і коли ми вийшли подивитись шо за [цензура], зрозуміли що правий задній диск гарячий, коли бризнули води на тормозний барабан зрозуміли нам капці, бо він так зашипі як разжарена праска коли на неї кропнути води. Проїхавши ше 50 км і зупинившись 4 рази, було прийнято рішення розвертатись і їхати в Кладно на сервіс який в суботу не працює. Позвонивши майстрові і сказавши шо ми заплатимо більше він прилетів в сервіс за 30 хв. Відремонтувавши термозну колодку і попавши в 80 баксів знову вирушили на схід. Проїхавши орієнтовно 250 км від Праги на автостраді якась херня стукнула по днищу доже голосно і руль почав ходити ходуном (це було на швидкость 160 км/год.) Було дуже страшно коли тримаєш руль і руки дригаються нібити тебе током довбає. В цей момент я подумав "бля*ь колодку вирвало". Зупинившись і подивившись на заднє колесо зрозумів що колодка на місці і шось блін не то. Рушили далі. До 90 км/год все спокідно, але коли разганяєшсь руль знову починає смикати і машина вся дребіжжить. Полазивши по ГПС-ці знайшли рядом в селі сервіс, заїхали і там нам сказали що відірвалась від правого переднього диска відірвася баласт грамів який балансує колесо. прочикавши ще 40 хв і попавши в 20 баксів ми знову поїхали далі. Решта Чехії і Польщі пройшли майже без пригод (майже означає що батя чуть не злетів з автостради коли він почав щось клікати по ГПС-ці).
Приїхавши на кордон Медика-Шигені 23:30 і побачивши чергу завдовжки 2 км, я взяв паспорт і пішов пішки. Прибігши на кордон блядської речі посполитої я влетів до в контроль в 23:50 (за 10 хв до департації) задиханий і нервовий я дав свій паспорт пагранцу. Та скотина 5 хв дивалась в мій паспорт і шось клацала на кампі (напевно касинку гнида дороскладував). Після 5-6 хв. та паскуда з єхидною мордую спитала чи я сьогодні ще буду вертатись до Польщі. Я подивися йому в очі так що він зрозумів що я його, польщу, всю таможню, тормозні колодки, сервіси хоч послани на три букви. Коли він побачив мої очі, поставив печатку про визд з Євро союзу. Я змучений і голодний почалапав в сторону граніци України і коли підійшовши ближче до турнікетів я почув до болі рідну Українську лайк і зрозуів : Я бля в дома (навіяно словами з книжки Кузьми скрябіна "Я победа і берлін")
Ой, многа букф, йду на вулицю пити квас.
Історія : Все почалося з того що місяць тому я отримав візу до Європи. Зібрав манатки і поїхав відпочивати.
Один з моментів мого відпочинку можна подивитись тут : viewtopic.php?f=31&t=18552 . Було класно, але це не стосується теми.
Одже дали мені візу на 30 днів яка закінчувалась 14 числа цього місяця. 10-го числа я з батьками зібрався в Словакію на 3 дня. 12-го числа я повернувся в Кладно (містечко коло Праги). Запланували виїзд на Неньку Україну на 13 пятниця. 12 баті позвонили і сказали вийти на 3 години на роботу, відвіз я його на роботу і по дорозі коли входив в лівий поворот щось підскрипувало, хоча батя сказав шо в мене галюни і нічого не скрипить. Коли вернулись додому мамка засадила кіпіш що ми в пятницю 13 нікуда не поїдем і крапка. Ладно сказали ми з батьком і лягли спати. 14 числа в 01:00 ми встали зібрали манатки сіли в машину і похіла на схід в сторону Польщі. Проїхавши 100 км від праги скрип все підсилювався і коли ми вийшли подивитись шо за [цензура], зрозуміли що правий задній диск гарячий, коли бризнули води на тормозний барабан зрозуміли нам капці, бо він так зашипі як разжарена праска коли на неї кропнути води. Проїхавши ше 50 км і зупинившись 4 рази, було прийнято рішення розвертатись і їхати в Кладно на сервіс який в суботу не працює. Позвонивши майстрові і сказавши шо ми заплатимо більше він прилетів в сервіс за 30 хв. Відремонтувавши термозну колодку і попавши в 80 баксів знову вирушили на схід. Проїхавши орієнтовно 250 км від Праги на автостраді якась херня стукнула по днищу доже голосно і руль почав ходити ходуном (це було на швидкость 160 км/год.) Було дуже страшно коли тримаєш руль і руки дригаються нібити тебе током довбає. В цей момент я подумав "бля*ь колодку вирвало". Зупинившись і подивившись на заднє колесо зрозумів що колодка на місці і шось блін не то. Рушили далі. До 90 км/год все спокідно, але коли разганяєшсь руль знову починає смикати і машина вся дребіжжить. Полазивши по ГПС-ці знайшли рядом в селі сервіс, заїхали і там нам сказали що відірвалась від правого переднього диска відірвася баласт грамів який балансує колесо. прочикавши ще 40 хв і попавши в 20 баксів ми знову поїхали далі. Решта Чехії і Польщі пройшли майже без пригод (майже означає що батя чуть не злетів з автостради коли він почав щось клікати по ГПС-ці).
Приїхавши на кордон Медика-Шигені 23:30 і побачивши чергу завдовжки 2 км, я взяв паспорт і пішов пішки. Прибігши на кордон блядської речі посполитої я влетів до в контроль в 23:50 (за 10 хв до департації) задиханий і нервовий я дав свій паспорт пагранцу. Та скотина 5 хв дивалась в мій паспорт і шось клацала на кампі (напевно касинку гнида дороскладував). Після 5-6 хв. та паскуда з єхидною мордую спитала чи я сьогодні ще буду вертатись до Польщі. Я подивися йому в очі так що він зрозумів що я його, польщу, всю таможню, тормозні колодки, сервіси хоч послани на три букви. Коли він побачив мої очі, поставив печатку про визд з Євро союзу. Я змучений і голодний почалапав в сторону граніци України і коли підійшовши ближче до турнікетів я почув до болі рідну Українську лайк і зрозуів : Я бля в дома (навіяно словами з книжки Кузьми скрябіна "Я победа і берлін")
Ой, многа букф, йду на вулицю пити квас.